Інтелектуальна власність як фактор створення конкурентних переваг в міжнародному бізнесі
- Всі публікації
Єременко А.В. // Матеріали IV Міжн. конф. студ., аспір.та молодих
вчених "Науково-техн. розвиток: економіка, технології, управління". -
К.: Агенство "Книга пам'яті України", 2005.
Основним напрямком економічного розвитку сучасного суспільства є міжнародний поділ праці та процеси інтернаціоналізації бізнесу, які супроводжують цей поділ. При цьому головним джерелом збільшення економічного потенціалу стають не матеріальні та природні ресурси, а Інноваційні засоби розвитку, засновані на використанні нових Ідей та інтелектуальних ресурсів суспільства. В цих умовах особливого значення набуває фактор створення та захисту Інтелектуальної власності, оскільки доцільне використання продуктів творчої праці здебільшого визначає ефективність та конкурентноздатність бізнесу.
Інтелектуалізація бізнесу безпосередньо пов'язана з використанням сучасних інформаційних технологій. Останнє пояснюється тим, що конкуренція вимагає від бізнесу більшого ступеня відкритості та гнучкості, адекватної та оперативної реакції щодо всіх змін зовнішнього середовища. Виконання цих вимог можливо тільки за умови використання Інформаційних систем та сучасних засобів телекомунікації, формуючих середовище для Інформаційного обміну між всіма підрозділами просторово розподілених бізнес-структур та зв'язку з діловими партнерами. Прикладами подібного обміну можна назвати зв'язок головної організації з віддаленими офісами, відвідування Web-сайтів з розміщеною на них рекламою, виконання запитів менеджерів компаній гри укладанні торговельних угод та проведенні фінансових операцій. Можливість доступу до Інформаційних ресурсів всього світового співтовариства обумовлена інтеграцією локальних та корпоративних мереж з окремих бізнесів в глобальну мережу Internet, що призвело до трансформації традиційних форм бізнесів в електронні.
Треба зазначити, що переважна більшість ресурсів, розміщених в інформаційних системах, є інтелектуальною власністю. Це, перш за все, стосується інформації, яка зберігається в базах даних, програмних засобів та доменних Імен, які необхідні для адресації Web-сайтів. Несанкціоноване використання цих об'єктів Інтелектуальної власності завдає шкоди економічним Інтересам бізнесу та погіршує його конкурентні переваги, що обумовлює актуальність захисту Інтелектуальної власності в Інформаційних системах, в тому числі і в Internet. Останнє пояснюється наявністю практично в усіх сучасних інформаційних систем Web-сайтів.
Захист Інформації в кіберпросторі відрізняєтеся від традиційних методів, заснованих на нормативно-правових актах. ЦІ відмінності пов'язані з наступними обставинами:
- екстериторіальність Internet і, отже, доступність розміщеної в Internet інформації користувачам всіх країн, юрисдикція яких значно відрізняється;
- неможливість надійного захисту конфіденційної Інформації, яка знаходиться в базах даних, лише правовими методами;
- неможливість в умовах Internet точного визначення часу та місця несанкціонованого доступу до Інформаційних ресурсів системи.
Вищевикладене дозволяє запропонувати комплексний підхід щодо захисту Інтелектуальної власності в інформаційних системах, поєднуючи правові норми та програмно-апаратні методи, які направлені на:
- управління доступом до ресурсів системи;
- використання технологій криптографічних перетворень даних.
До правових методів належить застосування чинних законів, указів та інших нормативно-правових актів, регламентуючих правила обігу об'єктів інтелектуальної власності та відповідальність за їх порушення. Цим вони перешкоджають несанкціонованому використанню ресурсів інформаційних систем і є стримуючим фактором для потенційних порушників. Правові методи (авторське та інколи патентне право) ефективні для запобігання неліцензійного застосування комерційних програмних продуктів.
Для захисту товарних знаків та/або фірмових найменувань в назвах доменів, які не належать власникам засобів індивідуалізації, слід застосовувати закон про недобросовісну конкуренцію.
Для захисту конфіденційної Інформації, яка являє собою комерційну таємницю, використання тільки правових методів не можна вважати достатнім. В цьому випадку перевагу доцільно надати програмно-апаратним методам.
Однак, слід пам'ятати, що правове регулювання інтелектуальною власністю в інтернаціональному бізнесі стикається з певними перешкодами, пов'язаними з недосконалістю нормативно-правової бази в галузі інтелектуальної власності Internet. Останнє в однаковій мірі стосується як міжнародного права, так і національних законодавств окремих країн.
На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що організація захисту інтелектуальної власності в сучасних бізнес-структурах визначається наступними факторами:
- наявність потенційних загроз інтелектуальним ресурсам бізнесу, що, перш за все, стосується інформації, яка знаходиться в базах даних і є комерційною таємницею;
- співвідношення вартостей наслідків від несанкціонованого використання Інтелектуальної власності та організації її охорони;
- дієвість використання правових механізмів.
Основним напрямком економічного розвитку сучасного суспільства є міжнародний поділ праці та процеси інтернаціоналізації бізнесу, які супроводжують цей поділ. При цьому головним джерелом збільшення економічного потенціалу стають не матеріальні та природні ресурси, а Інноваційні засоби розвитку, засновані на використанні нових Ідей та інтелектуальних ресурсів суспільства. В цих умовах особливого значення набуває фактор створення та захисту Інтелектуальної власності, оскільки доцільне використання продуктів творчої праці здебільшого визначає ефективність та конкурентноздатність бізнесу.
Інтелектуалізація бізнесу безпосередньо пов'язана з використанням сучасних інформаційних технологій. Останнє пояснюється тим, що конкуренція вимагає від бізнесу більшого ступеня відкритості та гнучкості, адекватної та оперативної реакції щодо всіх змін зовнішнього середовища. Виконання цих вимог можливо тільки за умови використання Інформаційних систем та сучасних засобів телекомунікації, формуючих середовище для Інформаційного обміну між всіма підрозділами просторово розподілених бізнес-структур та зв'язку з діловими партнерами. Прикладами подібного обміну можна назвати зв'язок головної організації з віддаленими офісами, відвідування Web-сайтів з розміщеною на них рекламою, виконання запитів менеджерів компаній гри укладанні торговельних угод та проведенні фінансових операцій. Можливість доступу до Інформаційних ресурсів всього світового співтовариства обумовлена інтеграцією локальних та корпоративних мереж з окремих бізнесів в глобальну мережу Internet, що призвело до трансформації традиційних форм бізнесів в електронні.
Треба зазначити, що переважна більшість ресурсів, розміщених в інформаційних системах, є інтелектуальною власністю. Це, перш за все, стосується інформації, яка зберігається в базах даних, програмних засобів та доменних Імен, які необхідні для адресації Web-сайтів. Несанкціоноване використання цих об'єктів Інтелектуальної власності завдає шкоди економічним Інтересам бізнесу та погіршує його конкурентні переваги, що обумовлює актуальність захисту Інтелектуальної власності в Інформаційних системах, в тому числі і в Internet. Останнє пояснюється наявністю практично в усіх сучасних інформаційних систем Web-сайтів.
Захист Інформації в кіберпросторі відрізняєтеся від традиційних методів, заснованих на нормативно-правових актах. ЦІ відмінності пов'язані з наступними обставинами:
- екстериторіальність Internet і, отже, доступність розміщеної в Internet інформації користувачам всіх країн, юрисдикція яких значно відрізняється;
- неможливість надійного захисту конфіденційної Інформації, яка знаходиться в базах даних, лише правовими методами;
- неможливість в умовах Internet точного визначення часу та місця несанкціонованого доступу до Інформаційних ресурсів системи.
Вищевикладене дозволяє запропонувати комплексний підхід щодо захисту Інтелектуальної власності в інформаційних системах, поєднуючи правові норми та програмно-апаратні методи, які направлені на:
- управління доступом до ресурсів системи;
- використання технологій криптографічних перетворень даних.
До правових методів належить застосування чинних законів, указів та інших нормативно-правових актів, регламентуючих правила обігу об'єктів інтелектуальної власності та відповідальність за їх порушення. Цим вони перешкоджають несанкціонованому використанню ресурсів інформаційних систем і є стримуючим фактором для потенційних порушників. Правові методи (авторське та інколи патентне право) ефективні для запобігання неліцензійного застосування комерційних програмних продуктів.
Для захисту товарних знаків та/або фірмових найменувань в назвах доменів, які не належать власникам засобів індивідуалізації, слід застосовувати закон про недобросовісну конкуренцію.
Для захисту конфіденційної Інформації, яка являє собою комерційну таємницю, використання тільки правових методів не можна вважати достатнім. В цьому випадку перевагу доцільно надати програмно-апаратним методам.
Однак, слід пам'ятати, що правове регулювання інтелектуальною власністю в інтернаціональному бізнесі стикається з певними перешкодами, пов'язаними з недосконалістю нормативно-правової бази в галузі інтелектуальної власності Internet. Останнє в однаковій мірі стосується як міжнародного права, так і національних законодавств окремих країн.
На підставі вищевикладеного можна зробити висновок, що організація захисту інтелектуальної власності в сучасних бізнес-структурах визначається наступними факторами:
- наявність потенційних загроз інтелектуальним ресурсам бізнесу, що, перш за все, стосується інформації, яка знаходиться в базах даних і є комерційною таємницею;
- співвідношення вартостей наслідків від несанкціонованого використання Інтелектуальної власності та організації її охорони;
- дієвість використання правових механізмів.
Прокоментувати